Пошана до людей з академічною борідкою залишається ще з колишніх часів. Звернення «професор» або «доктор» до цих пір викликає відчуття підгрунтя боязкості і лояльності, що збереглося із студентських часів. А потім людині раптом приходить в голову очманіла думка: «А я теж можу!» І прогнати її важко. Тому що у твого конкурента у візитці написано великими буквами к.е.н.(кандидат економічних наук), або — що ще краще — д.ф.н.(доктор фізичних наук), а у тебе всього лише: «володар бізнесу-диплома 3-го рівня університету». І ось ці три букви діють переконливіше на тих, що оточують і займають дуже мало місця на горезвісному прямокутнику. Бо вчена ступінь — це препустка в те саме коло, біля якого ти скакав на своїх п'яти вузівських курсах. Тепер можна. Можна недбало зронити на прийомі: «Ось ми, науковці...». Або при обговоренні важливих питань вставити: «Проблема якраз з моєї дисертації». Це стало модною необхідністю. Як сказав заступник директора Інституту психології РАН Андрій Юрійович:
«Політику зараз просто непристойно не мати вченої ступені».
Але три букви — лише вершина айсберга, який треба здолати. Якщо Ви, звичайно, не хочете просто надрукувати їх на папірці. Так, в одному з переходів можна купити за три гривні сертифікат на зірку, віднині звану Вашим ім'ям. Ні, так Ви, звичайно, не хочете. Треба все зробити по чесному.

Звичайно, спочатку необхідно провести якийсь тренінг. Наприклад, написати статтю. Неважливо про що. Головне, засікти час і мати бажання. Якщо друге закінчиться за годину, а стаття буде готова місяця через півтора, то початковий науковий капітал у Вас відсутній. Віднімаємо процес самописання і самодрукування, наймаємо красиву, довгоногу секретарку без в/п, що має навики роботи на п/к. Знову намагаємося створити твір, але вже диктуючи. Якщо стаття буде закінчена через ті ж півтора місяці, означає дівчина Вам сподобалася більше, ніж наукова робота :) Тому відразу наші рекомендації: знайти науковця. Наприклад, Ваш колишній шкільний або університетський друг. Хоч один з групи або з класу обов'язково вариться в цьому казані.
Він просто із задоволенням або із задоволенням, але вже за гроші, з'ясує, чого такого ще не знає наука виходячи з Вашого життєвого досвіду. Тобто визначить тему дисертації. Потім потрібно вибрати свій університет, свій факультет і свою кафедру (можливо, вона співпаде з місцем роботи Вашого друга). Але краще, щоб він був вже доктором і завідувачем цією самою кафедрою. Потім треба оформити потрібні папери — це нескладно — і стати так званим претендентом(здобувачкм). Добрі учені дадуть Вам декілька років для написання дисертації, а також для того, щоб скласти кандидатські іспити: філософію, іноземну мову і предмет за фахом Вашої майбутньої праці — історію, хімію, економіку. Отже треба підучити англійський, пригадати буття зі свідомістю і підкорити екзаменаторів своїми спец. знаннями. І нічого страшного в цьому не немає, оскільки будь-яка доросла людина, що відбулася, здобула освіту, здатна «пригадати все». Та і ніхто Вас «топити» не буде. Якщо, звичайно, самі на штики не полізете.

Отже, згідно з нормами, Вам необхідно заповнити приблизно 200 сторінок тексту тією самою новою в науці ідеєю. Або майже новою. Простий варіант — найняти свого друга, науковця, заплатити йому грошей і ознайомитися з «своєю» працею на виході. Пани-товариші, а як буде недобре, коли з'ясується, що король-то голий? Немає вже! Хай будуть розширені консультації, секретарі і секретарки (але не Моніки Ливінськи), але Ви, майбутній володар ступені, повинні бути в темі. Як можна тісніше. Хай з Вашої розумної (без іронії) голови лізуть думки. Хай на папір ляжуть результати Ваших спостережень, Ваших рішень. І якщо Ваш задум перенесли на папір не так — ріжте і правте. І тоді, запізнившись на уранішню пробіжку або в ресторан, Ви з повною підставою можете заявити: «Дисертацію писав — другу главу». А взагалі треба влитися і отримувати від сього заняття задоволення. Ритися в Інтернеті і книгах, згадувати власний досвід. Вчитися николи не пізно. Це навіть не здоровий прикол — це здоровий глузд.
Коли буде все створено, всі папери оформлені, а дисертація прошита і пронумерована, то призначать день захисту. Якщо слідувати вірній дорозі (дивися вище), то все буде добре. І вчена рада не поставить жодної чорної крапки. Або одину — для проформи.

Новини
Абсолютно зрозуміло, що далеко не всі бізнесмени, чиновники, політики, артисти і спортсмени слідують вищевикладеним рекомендаціям. У рік з 30-40 тисяч захищених дисертацій, близько тисячі відхиляє головний контрольний орган — ВАК (Вища атестаційна комісія). А її голова прямо заявляє: щорік приблизно 10 тисяч дисертацій в Україні пишуться зовсім не офіційними авторами, а виготовляються за замовленням за гроші. І учені б'ють на сполох, не бажаючи допускати в своє співтовариство псевдовчених. У чомусь вони мають рацію. Але не можна ж закриватися в башту із слонової кісті. Висунута думка: щоб уникнути «замовлених» робіт потрібно ввести особливі правила атестації людей, що не працюють в науці і освіті. Вже створена система, що відстежує плагіат. А можна узяти британський аналог, де є міра «магистр/доктор бізнесу і адміністрації». Звучить? Звучить. Причому присудження степені в області бізнесу і адміністрації могло б проходити під егідою ВАК окремими радами, що складаються з представників бізнесу і управлінців, а не учених. І на візитці це виглядало б переконливішим. І теми не були б вимучені. І ніхто не міг би використовувати адміністративний або фінансовий ресурс по повній програмі. І надруковане «доктор бізнесу» на Вашій візитці не викликало б таємних заздрісних нікчемних думок: «купив, падлюка».  

 

(Т) "Інформаційні послуги" (С) РОСДИПЛОМ